Тел. +38 (044) 221-23-63

НАЛОГООБЛОЖЕНИЕ ИНОСТРАННЫХ ДОХОДОВ ФИЗИЧЕСКОГО ЛИЦА-НЕРЕЗИДЕНТА

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Розділом ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом.

Згідно із пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Також відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї.

Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв’язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.

Згідно зі ст.29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, із змінами і доповненнями місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Крім того, абз. четвертим ст.3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі – Закон №1382), із змінами і доповненнями визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України "Про прикордонний контроль" відмітка про перетинання державного кордону проставляється у:  паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону;  інших документах у випадках, передбачених законодавством.

У випадках, коли при перетині Державного кордону України зазначені відмітки у паспортних документах іноземців не проставляються, то підтвердженням  періоду перебування на території України іноземця має бути довідка, видана йому органами прикордонної служби.

Враховуючи вищевикладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби,  а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні.

Відповідно до пп.170.10.4. п.170.4 ст.170 ПКУ за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (пп.170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

При цьому пп.170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ встановлено, що якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.  Для цього відомості про доходи, одержані за кордоном України, іноземець має підтвердити довідкою податкового органу країни свого останнього резидентства.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування (далi — єдиний внесок) у разi нарахування та виплати заробiтної плати iноземним громадянам, якi працюють у представництвi iноземної компанiї, розташованої на територiї України,  ДФС у своєму листі від 15 квітня 2016 року № 8520/6/99-99-17-03-03-15 повідомила наступне:

Оскiльки на iноземних громадян, якi працюють у представництвах iноземних пiдприємств, розташованих на територiї України, не поширюються норми ст. 253 КЗпП, то вони не пiдлягають загальнообов’язковому державному соцiальному страхуванню. Вiдповiдно, зазначенi представництва не є страхувальниками для iноземцiв у разi нарахування та виплати їм на територiї України доходу у виглядi заробiтної плати. При цьому заробiтна плата таких громадян-іноземців не є базою нарахування єдиного внеску.

Висновок:  фізична особа-нерезидент, вважається резидентом якщо перебуває в Україні більше 183 днів. Іноземний дохід (прибуток), отриманий такою фізичною особою з джерел за межами України, є об’єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

 

Ірина Гончаренко

Експерт з оподаткування

ТОВ «ІНФОРМ АКТИВ»